Стежками моїх предків

 

Люба Шкарівко моя!
Предковічная!..
Ти короною лісів
та й увінчана!..
Стрічку Росі заплетена
ти блакитною,
Сукню луків одягла 
оксамитную!..
Ти Швейцарія мала, 
серцю милая…
Вік любитиму тебе,
скільки сили є!..
 
Оксана Михайлюк
 
Українське гостинне село Шкарівка має багатющу історико-архіологічну спадщину, культуру, побут.Самою природою місцевості даровано мальовничі ландшафти, неймовірні краєвиди та багатства. 
Запрошуємо Вас відкрити для себе пішохідний туристичний маршрут
«Стежками моїх предків»,який сповнений минулим, де зберігається козацький дух і кращі традиції, звичаї, обряди українського народу. 
 
Шкарівка розміщена на правому березі річки Рось, за 7 км. від м. Біла Церква. Частина його лежить на долині річки, а частина – на навколишніх пагорбах. 
Шкарівку оточують лісові масиви урочищ Снігурі, Бутиха, Добролежівка, Човни, Сосна.
Село засноване в XVI ст.., займає площу понад 515 га. Кількість населення понад 2650 тис. осіб. 
 
 
На Білоцерківщині Шкарівка - одне з найстаріших населених пунктів, який тісно пов'язаний з Трипільською культурою. Трипільцивілізація дала світові перше колесо (6,5 тисяч років тому), першого прирученого коня, дванадцять хліборобських злаків (з сорти пшениці, жито, ячмінь, горох…) і неймовірної краси розписну кераміку, рівної якої немає в світі.
Екскурсія з багатовіковою історією села розпочинається з краєзнавчого музею. Керівник музею – Ярошевич Андрій Петрович.
 

 
Шкарівський краєзнавчий музей історії села має різні експозиції, які зібрали велику кількість речей побуту селян, експонатів Трипільської та Черняхівської культури. 
Особливе місце в музеї надається перлині села - Свято-Духівській церкві. Серед експонатів - риза священика, пошита з одягу російської цариці Катерини II, церковний та карманний молитвослови шкарівських священників середини XIX ст.., шкільний підручник 1901 р. та срібне церковне начиння для проведення обряду причастя. 

 
 

 
Парк ім..Т.Г.Шевченка було відкрито 19 серпня 2013 року на святкування 458-річниці села Шкарівки. Через рік в день відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка встановлено пам’ятник. Існує припущення, що поет бував у селі двічі. Перший раз проїздом, по дорозі з Черкащини у Санкт-Петербург, коли відвідував Браницьких. Вдруге - приїхав до Білої Церкви, щоб помилуватися красою парку «Олександрія». 
Поруч з парком імені Т.Г. Шевченка розміщено сучасний футбольний стадіон та кафе, в якому можна скуштувати смачні шкарівські страви. 


 
На свято Івана Купала сільським священиком – батюшкою протоієреєм Михаїлом було освячено та облаштовано для подальшого користування джерело.
 
 
Ще одне джерело витікає з Ткачівської гори, поруч з ним копанка, температура води в якій постійно 4-7С ۫۫ 
В давнину, коли село носило назву Монастирище, був місток, який з’єднував два кутки Ткачівський та Лиховидів. Селяни брали глину з Ткачівської гори для господарських робіт. Пізніше тут було виявлено залишки підземних приміщень монастиря.

 
 
 
(фото Храму Зішестя Святого Духу до ремонту)
 
 
Свято-Духівська церква – пам’ятка архітектури XVII-XVIII ст.- єдина дерев’яна церква Білоцерківщини, якій 270 років. Вона є перлиною села, має глибоке історичне коріння. Науковці вважають, що село існувало ще в часи Київської Русі і було заміською резиденцією юр’ївського (білоцерківського) єпископа. Білоцерківський краєзнавець В.Перерва у своїй книзі «Храм Святого Духа у селі Шкарівці» приділяє багато уваги опису Свято-Духівської церкви.
 
 
 
 
Меморіальний комплекс «Братська могила» знаходиться біля старого кладовища. Комплекс вистелений червоною плиткою, символізуючи пролиту кров бійців. В могилі перепоховані радянські воїни, які загинули, визволяючи село Шкарівка від німецько-фашистських загарбників у січні 1944 р..
Про життя шкарівчан у ті страшні роки (900 днів окупації) розповідається в книзі А.П. Ярошевича «Село Шкарівка Білоцерківського району в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».
 
 
 
«Панська криничка» - одне з життєдіяльних джерел забезпечення декількох кутків села. Із покоління в покоління передавалася розповідь про назву «панська». Одного разу селяни звернулися до панів, щоб допомогли з матеріалами для будівництва криниці, ті не відмовили. А потім всі разом зробили криницю та назвали її «панською». 
З роками, коли провели водогін з міста Біла Церква, люди поступово забували про криницю і вона занепала. Та одного посушливого літа відновили її. В роки незалежності, за підтримки сільського голови Бондаря А.Г. з’явилося 5 облаштованих освячених криниць, до яких сьогодні по цілющу воду шкарівських джерел приїздять люди з міста та навколишніх сіл.
 
 
 
В кінці вулиці Чапаєва є три житлові будинки різного періоду забудови села. Це двокамерна глиняна хата з маленькими вікнами та двосхилим дахом. Її понад 100 років, в ній жила родина Карпенків. Поруч стоять декілька будинків 60-х років минулого століття, обкладені цеглою та вкриті шифером. Належне місце займає сучасний 2-х поверховий котедж, вкритий металочерепицею. 
 
 
На шкарівському кладовищі біля соснового лісу в 1992 році було встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 рр.. Сюди щорічно, в останню суботу листопада приходять керівники та жителі села, щоб вшанувати пам'ять 517 односельчан - невинно убієнних жертв Голодомору. Люди запалюють свічки біля пам’ятника, розкладають колоски та хліб. В цей день проводиться богослужіння та загальнонаціональна акція «Запали свічу». 
 
 
 
Томилівське лісництво було засноване в 20-ті роки минулого століття, з метою забезпечення охорони лісу в нашому краї. В розпліднику вирощували різноманітні породи дерев з усього світу. Саме тоді і було прийнято рішення про створення міні-дендропарку. 
В 1934 році в лісництві на відзначення 120-річниці від дня народження Кобзаря було встановлено перший пам’ятник Шевченку на Білоцерківщині. Саме тут наш земляк, художник Середа А.Х. тричі брався за художнє оформлення «Кобзаря» Шевченка.
Коли в 1941 році на село напали фашисти, один з працівників лісництва зняв з постаменту бюст Шевченка та переховував його під час окупації в себе на горищі. А весною 1944 року бюст знову встановили на постамент та відзначили 130-річницю з дня народження великого Кобзаря.
 
 
 
Після визволення села від німецько-фашистських загарбників шкарівські жінки, дівчата та діти збирали врожай. На допомогу прийшли курсанти 1-го батальйону 134-го стрілкового полку, які тиждень працювали на скиртуванні пшениці та жили в шкарівських сім’ях. Вінницькі курсанти в короткочасні перерви співали українські пісні, спілкувалися з населенням. Шкарівчани встановили пам’яний знак загиблим воїнам біля поля, а поле назвали «Курсантським».
Дружні стосунки між шкарівчанами та курсантами, їхніми дітьми збереглися й нині. Теплі зустрічі відбулися в 1987р. та 1988 р. Вінничани в дарунок привезли для жінок тернові хустки, розповідали та згадували події тих часів.
 
 
Пішохідний маршрут «Стежками моїх предків» дає можливість відірватися від сучасної індустріальної цивілізації, доторкнутися до прадавніх цінностей, очистити душу, тіло, насолодитися та відпочити в унікальній селянській атмосфері. 
В буклеті використовуються матеріали керівника краєзнавчого музею с. Шкарівка Ярошевича Андрія Петровича.
Щира вдячність Шкарівській сільській раді та його голові Бондарю Анатолію Григоровичу за видання буклету.
Шкарівcька сільська рада - офіційний сайт
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України